Ми вирішили остаточно (на даний момент 2023 рік) розібратися, чи законно приєднуватися до Інтернету через VPN. А водночас дізнатися, як справи йдуть у різних країнах. Спойлер: на карті світу можна знайти безліч цікавих прикладів.
США
Де б ще ВПН бути дозволеним, як не тут? Насправді в Америці немає жодних законів, які хоч якось обмежують користування такими сервісами.
Більше того, тут працює маса повноцінних VPN-провайдерів, послуги яких доступні всьому населенню. А багато компаній використовують власні VPN-мережі, як комерційний інструмент:
- Об’єднують усіх співробітників у єдину мережу.
- Надають доступ до загальних файлів і сервісів дистанційно.
- Координують віддалену роботу.
Утім, деякі труднощі з анонімним користуванням мережею є і в Штатах. Зокрема, не можна бути впевненим, що дані, які передаються за допомогою ВПН, не стануть доступні службам безпеки, адже Сполучені Штати Америки є однією з найбільш значущих держав, що входять до Five/Nine/Fourteen Eye.
Це альянс, який був створений для збору та обміну інформацією, спрямованою на зміцнення масової безпеки. І, будучи активним учасником цих альянсів, США має законні підстави для вимоги від ВПН-провайдерів надання доступу до журналів підключень користувачів.
Минуле і теперішнє VPN у Росії
Федеральний закон, що забороняє обходити блок через анонімайзери і ВПН, був підписаний тут ще 2017 року. Суть закону була вельми універсальною: зобов’язати власників подібних сервісів обмежувати доступ до інформації, що публікується в мережі, яка заборонена на території країни.
Загалом думка слушна, але надто вже розпливчаста. Адже, за бажання, заборонити можна будь-яку інформацію, чи то стаття в блозі, чи то сайт, чи то соцмережа тощо. За вимоги встановити заборону передбачалося повне блокування сервісу. Далі, навесні 2019, Роскомнадзор зобов’язав власників ВПН-сервісів інтегрувати свої алгоритми з реєстром заборонених ресурсів.
Все-таки, чи можна використовувати VPN у Росії? Або не можна? Згідно з Постановою уряду №1279 від 27 жовтня 2018 року сама по собі технологія доступу до Інтернету через VPN цілком легальна. Отже, з юридичного погляду будь-якої відповідальності за відвідування заблокованих сайтів із використанням VPN у Росії не передбачено. А якщо точніше, то не передбачена для користувача.
Відповідальність може настати тільки в тому разі, якщо ви за допомогою VPN зробите ту чи іншу протиправну дію. Але знову ж таки: тут вина буде не в самому підключенні через віртуальну мережу, а в тому, що ви використовували її в злочинних цілях.
Користування заблокованими ресурсами під таку кваліфікацію не підпадають. Якщо кому і можуть бути пред’явлені претензії, то тільки провайдеру.
Як загалом справи в Європі?
На сьогодні жодна країна Євросоюзу не ввела жорстких обмежень щодо використання VPN. Тут такі сервіси розцінюються як можливість підвищити свою захищеність під час роботи з мережею.
Але так ситуація склалася далеко не скрізь. На карті можна знайти чимало країн, у яких за використання VPN передбачено суворі покарання. Аж до кримінальної відповідальності.
Білорусь: усе має бути під контролем
Утім, тут не все так критично, як у деяких інших місцях земної кулі. Користуватися VPN-сервісами в Білорусі заборонено, але тільки якщо ви плануєте отримати доступ до інформації, яку держава вирішила заблокувати.
У разі якщо ВПН застосовується для кіберзлочинів або поширення заборонених відомостей порушнику загрожують серйозні штрафи, а в деяких випадках і реальний тюремний термін.
А ще в Білорусі є свій аналог американського «Великого Брата» – система масового контролю інтернет-трафіку. З її допомогою спецслужби можуть відстежувати і визначати дані користувачів у мережі. І якщо система визначить, що користувач підключений до VPN і намагається обійти контроль або отримати доступ до забороненої інформації, то можна потрапити під справжнє переслідування згідно із законом.
Китай
На сьогодні Китай є однією з найбільших економік світу і значною мірою забезпечує глобальну торговельну систему. Ось тільки життя населення тут доволі суворо регламентоване. Доступ до багатьох закордонних сайтів і сервісів закритий і замінений аналогами власної розробки.
Спроби користуватися тим, що так ретельно забороняється, тут суворо присікають. Саме так йдуть справи і з VPN. У Китаї на державному рівні всі подібні сервіси визнані незаконними. Виняток становить лише невелика група провайдерів – зрозуміло, суворо контрольованих державою.
З технічного боку встановлювати VPN-підключення в Піднебесній теж непросто, адже тут працює Великий китайський брандмауер. Це майже самонавчальний мережевий екран, який розвивається настільки швидко, що наздогнати його, а тим паче випередити навряд чи можливо.
ОАЕ
На всій території, навіть у популярних у туристів Дубаї та Абу-Дабі діють обмежувальні правила для використання VPN. Офіційно це не заборонено, але підпадає під низку правил, порушення яких може призвести до серйозних наслідків.
Наприклад, в ОАЕ існують закони, що регулюють використання Інтернету і свободу слова. Так, під забороною несподівано опинилося дуже багато ресурсів. Наприклад, тут не можна користуватися Skype і WhatsApp. І спробу зайти в них через ВПН може бути розглянуто як порушення закону.
Окрім того, в ОАЕ діє законодавство у сфері авторських прав та інтелектуальної власності. Так, якщо користувач скористається VPN для доступу до контенту, який порушує авторські права, його можуть покарати згідно із законом.
Тому в разі необхідності використання ВПН в ОАЕ рекомендується бути уважними при виборі контенту, який планується переглядати.
Північна Корея
Найочевидніша заборона в нашому огляді. У країні, де доступ до Інтернету мають лише кілька тисяч особливо наближених осіб, а про анонімність взагалі не йдеться, ВПН просто ні до чого.
Але помилкою було б стверджувати, що тут зовсім ніхто не користується віртуальними мережами. Насправді, ті самі наближені користуються ними досить активно для доступу до західних джерел інформації.
Туркменістан
Тут діють дуже жорсткі закони й обмеження, а все життя суспільства суворо регламентується:
- Внутрішні ЗМІ під всеосяжним контролем.
- Зовнішні ЗМІ просто не допускаються.
Перебувати в таких популярних сервісах, як Facebook, Instagram і YouTube тут не вийде, вони всі заблоковані. І жодні спроби обходу не допоможуть, адже VPN-сервіси тут оголошені незаконними. Уряд країни активно блокує доступ до них і стежить за акаунтами їхніх користувачів. Така політика переважно спрямована на контроль над публікаціями в Інтернеті.
Уганда: коли VPN заважає поповнювати бюджет
Унікальний випадок: в Уганді заборонено використовувати VPN не з політичних чи ідеологічних міркувань, а з економічних!
У 2018 році місцева влада вирішила, що тяга населення до соцмереж – непогана можливість заробити. І ввела податок на користування соцмедіа. Податок був порівняно невеликий, але користувачам він не сподобався. Почав зростати інтерес до VPN, що не сподобалося вже державі. І уряд оголосив технологіям обходу блокування справжню війну.
Під гарячу руку потрапляли і постачальники ВПН-послуг, і провайдери, яких зобов’язали відстежувати і припиняти спроби підключення через віртуальні мережі.
Однак війна не стала переможною. Хоча б тому, що у далеко не найбільш технологічно просунутої країни банально не виявилося технічних потужностей, щоб заглушити ВПН повністю. Тож фактично перемога залишилася за користувачами.
Висновок
Отже, у різних країнах ставлення до ВПН може відрізнятися. Від повної (майже) свободи в США до повної заборони в Північній Кореї. Але незважаючи на відмінності в законодавстві та ставлення до технології в різних країнах, люди все частіше вдаються до її використання для забезпечення своєї безпеки та конфіденційності в Інтернеті.
